Печерська Лавра
Печерська Лавра
Печерська Лавра

Автор Віка Харченко

Джерело Спеціально для Київського КОДу

Відчуваю слабкість. Так, мені дійсно зле. Відчуття спустошеності та знесиленості промовляє до мене і відверто вимагає сцілення. Сумніви тріпочуть думки, натякаючи на недоречність мого наміру.
Я поринаю в метрополітен і опиняюсь назовні подолавши два ескалатора на Арсенальній. Зазвичай, я йду пішки. Сама. Мій шлях пролягає прямо. Хвилини. Кроки. І вже переді мною кремезні стіни Печерської Лаври. Проминаю головні ворота і тут беру лівіше. Мій орієнтир - шлагбаум і арка воріт, котрі ведуть до Дальніх та Ближніх печер. Проте, я наміру не маю надмірно наближається до них. Під ногами вже мерехтять круті східці і я спускаюсь наближаючись до мого рятівника.
Джерельна вода наповнює все тіло прохолодою і хвилі спраги з`являються з кожним ковтком. Неймовірно довго я втамовую спрагу і відчуваю насичення одночасно з легкістю думок. Я вже сцілилась від тієї невідомої сили, що тягарем впилась у все моє єство.

 

Мільйони паломників йдуть до цієї святині щоб отримати частку світла для своєї душі.
Проте, мало кому відомо про надзвичайні джерела, що розташувались на нижньому ярусі Лаври, неподалік ближніх печер.
Пройшовши до печер та спустившись крутими сходами до двох капличок, не легко розпізнати два джерела, що заковані у ці невеличкі крихкі споруди.
В їх стіни вмонтовані бронзові краники з яких тече прохолодна водиця.


Джерела Святих Антонія та Феодосія споконвіку несуть зцілення людству. Це щира правда. Відпивши з них одного разу, коли з невідомої причини мені було зле, я повертаюсь сюди вкотре, коли незрозуміла слабкість поглинає мене. Джерела дійсно дарують сили, очищують думки.

 

Віка Харченко, спеціально для Київського КОДу.