Тут цар сидів і будував фортецю
Тут цар сидів і будував фортецю
Тут цар сидів і будував фортецю

Автор Олена Сухорукова

Источник Газета 2000

На титул найстарішого житлового будинку Києва претендує двоповерхова будівля на розі Хорива та Костянтинівської, відома киянам як будиночок Петра І. Якщо хочете долучитися до його історії - вам сюди, під похилі склепіння музею, присвяченого благодійності.


Від виходу зі станції метро «Контрактова», що веде до ТЦ «Самсон», ходи - не більше хвилини. Підніміться на другий поверх і, кинувши погляд на строкаті будівлі навпроти торгового центру, відкрийте двері. Цього достатньо , щоб опинитися в 1695 р. Фахівці вважають , що саме в цей час з`явився будиночок. Для дерев`яного Подолу він був дивиною. На рубежі ХVII - ХVIII ст., Якщо не брати до уваги церкви , кам`яні будинки в Києві можна було порахувати на пальцях однієї руки.
Всі вони стояли на Подолі, неподалік від Притисько-Микільської церкви, яку, між іншим, звели в ті ж роки. А зберігся тільки наш «старожил».


Побудував його якийсь Ян Бикович. У бутність бургомістром він задешево скупив землі Щекавицького урочища і взявся їх забудовувати, а пізніше став войтом. Ця посада, відповідна в наш час статусу голови Подільської адміністрації, в давнину давалася довічно.


У липні 1706 до Кижва прибув Петро I , щоб закласти Печерську фортецю. Побоюючись шведського короля Карла ХІІ, що стояв під Гродно, цар поспішав зміцнити південно-західні рубежі держави. Згідно із записами, зробленими у Києво-Печерській лаврі, деякий час самодержець жив у митрополита. А де потім? Документальних свідчень цьому немає, але відразу після від`їзду Петра з Києва народний поголос розніс звістку, що гостював він у будинку войта Яна Биковича. За три століття ця версія була прийнята як незаперечний факт.


Через сто років нащадки війта продали будинок магістрату за скажені на ті часи гроші - три тисячі рублів, і будівля стала місцем утримання п`яниць, бешкетників і психічно хворих. Пізніше в ньому розміщувалися контори, які відали справами різних ремесел, народну школу, житловий будинок. До 1917 р. тут працював Олександрівський притулок для дітей, а в 1917-1974 р. була комуналка. А це означає, що є ще серед киян ті, хто може назвати цю будівлю будинком дитинства або юності. Не так давно, розповідають у музеї, по сходах ледь піднялася літня жінка: хотіла побачити кімнату, де з`явилася на світ в післяреволюційні роки. Заходили сюди і дві сестри, чий дід викладав під цим дахом малювання.


Музеєм із назвою «Будиночок Петра І у літописі київської благодійності» «дідок» з ошатними колонами став тільки в червні 2007 р. Серед предметів старовини, датованих ХІХ ст., - десятки писемних і друкованих свідчень благодіянь киян. У їх числі - Петро Могила, князь Голіцин, губернатор Фундуклей, сімейство Ханенків та Терещенків і менш імениті городяни. Завдяки саме їх скромному внеску в Києві з`явилися пам`ятники Володимиру Великому і Богдану Хмельницькому, запрацювали лікарні та школи, закладалися сади.

 

Джерело інформації: ГАЗЕТА 2000
Автор: Олена Сухорукова