Автор Ірина Дудка
Джерело Специально для Киевского КОДа
Багато незвичайних та містичних місць приховує в своїх вулицях древній
Київ. Одним з таких є озеро Глинка, яке знаходиться неподалік метро
Либідська. За рахунок широких багаторічних дерев, кущів та іншими
рослинних схованок не так легко одразу зрозуміти, що саме причаїлось за всією
цією природною красою.
Глибина озера 9-10 метрів. Історія цієї місцевості дуже цікава. По-перше,
озеро є штучно зробленим і знаходиться неподалік літописної річки Либідь, на
берегах якої колись простягались володіння Києво-Печерської Лаври. Що
конкретно знаходилось на території озера декілька століть назад, залишається
загадкою.
Існує інформація, що в 18 столітті тут було побудовано дерев’яну церкву
во ім’я святих мучеників Харлапія і Васілія. Ці землі мали назву Либідське
подвір’я, які зберігались у власності Києво-Печерської Лаври, в той час як інша
частина цих земель відійшла в казну Катерини II в 1764 році. На плані Києва
1820 року ця територія була не забудованою, але озеро Глинка було позначено
поряд з джерелом, яке впадало в р. Либідь.
На початку 19-го століття тут розміщувались споруди для виготовлення
та обпалювання цегли. На плані Києва 1887 року на цьому місці позначено
завод Бернера. Свого часу відомий київський історик М.Закревський в своїй
роботі «Описание Киева» писав відносно річки Либідь та цегляних заводів : «А
левый берег, особенно при устье, и доселе доставляет лучший кирпич для
зданий киевских».
Лаврський цегляний завод виготовляв цеглу не тільки для своїх потреб,
але й на продаж. В 1918 році на території «Лыбедского загороднего дома»
знаходився завод, глинище, вітряк для перемелювання борошна та лісопилки.
Після 1945 року тут також продовжував працювати цегляний завод.
На даний момент на території діє, не так давно збудований, собор
Воскресіння Христова. Який було споруджено на колишній території парку, що
серед корінних мешканців мав назву «Собачий Парк». Пам’ятаю цю назву ще з
дитинства. Дідусь розповідав, що назва виникла від того, що там дресирували
собак, а також там, часто можна було побачити місцевих мешканців, які
гуляють зі своїми домашніми улюбленцями.
Прикрим є те що, схил над озером почав зсуватись, після того, як декілька
років тому зверху було заплановане будівництво і на схилі почали вирубувати
дерева. Грунт поповз донизу, будівницто закінчилось так і не почавшись.
Територія озера Глинка має дійсно цікаву історію свого розвитку, озеро є
прекрасним відпочинком для людей різного віку. Прикрим лишається тільки те,
що благоустрій не почнеться до тих пір, поки люди не перестануть засмічувати
схили озера кілограмами сміття. Починати завжди треба із себе.