Автор Ірина Дудка
Источник Спеціально для Київського КОДу
Здавалося б, що зараз звичайна осінь, просто осінь ,яка приходить в цю пору кожного року, але вона особлива, тому що це - осінь в одному з прекрасніших міст на Землі, це - осінь у Києві.
Жовтогарячі відтінки яскравого осіннього листя не можуть залишити байдужими внутрішні відчуття. Бо це - осінь, осінь у чудовій столиці України.
Столиці затишної атмосфери і безліччю загадкових місць. Місць,які зачаровують загадково-магічною красою і притягують своєю невідомістю. Можна відвідати безліч місць у Києві, можна пам’ятати безліч картин,які відкривалися перед твоїми очима, але одне для тебе буде особливим, у кожного воно своє.
Таким місцем для когось може стати Китаїв. Місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, ,яка оголошена, археологічним заповідником. Назва місцевості походить або від тюркського слова «китай» — укріплення, фортеця (мається на увазі городище), або від давнього імені Китай (може походити від давньослов`янського слова «кита» — «зв`язаний в пучок»).
Насправді, одне з наймальовничіших місць у Києві. Чудова природа,особливий ландшафт, озера, в які можна закохатись з першого погляду та незабутні краєвиди, від яких захоплює подих.
Перше,що показує одну з прекрасних сторін цієї місцевості – це верби. Верби, які вже не першу осінь купають свої гілки в сонних водах озера.
Далі стежка веде в казкові лісові простори. Вдихаючи на повні груди, відчуваєш магічний запах вологого повітря лісу. Прогулюючись стежками, Китаївського лісу, не можна не звернути увагу на могутні буки,які мешкають там не перший десяток років. Не можуть залишити байдужим краєвиди,які відкриваються під час прогулянки лісом, шум та скрип дерев, приносять неперевершене задоволення та внутрішній баланс.
Час від часу,коли виходиш з лісового затінку, опиняєшся під променями ще теплого і ласкавого сонечка посеред просторого поля,на якому ростуть чудові жовті квіти,які чарують своєю бездоганністю. Прогулюючись полем,можна опинитися над прірвою, звідки відкривається неймовірний краєвид на продовження лісу. Відвідує одразу чудове відчуття, що можеш доторкнутися до верхівок дерев,які видно як на долоні.
Пірнаючи знову у лісові хащі, опинившись серед дерев,можна зустріти деяких лісових мешканців,які гріються на сонечку у своєму павутинні та чекають на свою смачну здобич.
Знаходячись серед цієї краси, відчуваєш неймовірну атмосферу природної сили , від якої так і хочеться стати пташкою і злетіти до гори, щоб побачити цю красу ще й з висоти пташиного польоту.
Ірина Дудка, спеціально для Київського КОДу.
